Твоя справа говорить за тебе: історія Захисника, який змінив шкільний кабінет на командний пункт

Станіслав Миколайович Гаврільєв сьогодні — перший заступник командира – начальник штабу зенітного ракетно-артилерійського дивізіону 17-ї Полтавської бригади Національної гвардії України. Проте ще кілька років тому його знали як досвідченого педагога та директора школи з 30-річним стажем.

Джерело: 17-та Полтавська бригада НГУ

Його шлях від вчителя фізики до офіцера НГУ — це приклад того, як цивільні навички та внутрішня дисципліна стають фундаментом для успішної військової служби.

Півтора десятиліття Станіслав Миколайович очолював навчальний заклад. Як фізик, він завжди знав: усе в світі підпорядковане законам, а кожна дія має результат. Колись чоловік навчав дітей не боятися складних задач, а тепер навчає підлеглих діяти злагоджено та впевнено. Він присвятив чимало часу військово-патріотичному гарту юнацтва, і це не було формальністю, а справжньою школою характеру. Олімпіади, конкурси МАН, польові вишколи допомагали не просто передавати знання, а вчити молодь відповідальності та вмінню тримати удар. Сьогодні ці принципи стали основою його шляху в однострої.

Військовий досвід минулих років (строкова служба на полігоні Капустін Яр та військова кафедра) довгий час здавався лише рядком у біографії. Проте сьогодні ці знання стали життєво необхідними. Офіцер зауважує певну іронію долі: зараз йому доводиться протидіяти повітряним загрозам, що летять саме з того напрямку, де колись проходила його юнацька служба.

У перші дні повномасштабного вторгнення Станіслав Гаврільєв не вагався — він сам прийшов до ТЦК. Родина підтримала його вибір, адже син на той час уже боронив країну зі зброєю в руках. З 2024 року чоловік став частиною 17-ї Полтавської бригади НГУ.

Адаптація до армійського життя пройшла швидко. Вміння «відчувати людей», яке він відшліфував роками роботи з дітьми та вчителями, тепер працює в дивізіоні. Командир за тишею розпізнає втому бійця, а за стриманістю — приховану тривогу.

Нині головна задача офіцера — тримати небо над Україною. Попри зміну професії, він залишається вчителем у душі. Для нього кожен боєць — це передусім особистість, а життєве кредо: «Твоя справа говорить за тебе». Тим, хто сьогодні шукає своє місце в житті, Станіслав Миколайович радить:

«Не шукайте долю в далеких краях. Вона — тут, на рідній землі, у власному домі, поруч із рідними людьми».